ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В ПЕРЕКЛАДІ ОПОВІДАННЯ О. ГЕНРІ «ОСТАННІЙ ЛИСТОК»

Анотація

Мета – визначення поняття та специфіки художнього перекладу; розгляд понять адекватності та еквівалентності перекладу, а також перекладацьких трансформацій; виявлення та з’ясування обґрунтованості застосування лексико-семантичних трансформацій у процесі перекладу оповідання О. Генрі «Останній листок» українською мовою у виконанні М. Дмитренка.

Методи. Основні наукові результати отримано з використанням таких загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, як аналіз та узагальнення наукової літератури з проблем художнього перекладу та застосування перекладацьких трансформацій; теоретичне узагальнення, аналіз і синтез; інтегральний підхід до вивчення мовних явищ; порівняльний, описовий та аналітичний методи.

Результати. Аналіз наукової літератури дозволив розкрити зміст художнього перекладу, який являється завжди викликом для перекладача, оскільки вимагає від нього не лише глибокого знання мови оригіналу, словникового запасу мови перекладу й ґрунтовних знань з літературознавства, але й значних навичок техніки перекладу. Через невідповідність окремих елементів у мові оригіналу і мові перекладу, відмінності у граматичних будовах мов, стилістичні особливості конкретного тексту повна відповідність неможлива. Тому для позначення взаємовідношення між вихідним текстом і кінцевим текстом вживаються терміни «адекватність» та «еквівалентність».

На жаль, досягти повної відповідності, тотожності в процесі перекладу майже неможливо. У випадках, коли відсутні регулярні відповідники в мові перекладу або вони не можуть бути використаними в умовах контексту, перекладач має вдатися до трансформацій.

Розглянувши різні класифікації перекладацьких трансформацій та проаналізувавши оповідання О. Генрі «Останній листок» на предмет категорії лексико-семантичних перетворень, можна дійти висновку, що найчастіше перекладачем було застосовано контекстуальну заміну, декомпресію та описовий переклад. Це зумовлено, перш за все, широким лексичним потенціалом мови перекладу, необхідністю пристосувати вихідний текст до норм мови перекладу, а також відтворити безеквівалентну лексику та слова і словосполучення, які не мають регулярних відповідників у цільовій мові.

Підсумовуючи проведений аналіз, можна зазначити, що проблема художнього перекладу складна і суперечлива, адже це співтворчість перекладача і автора, успішність якої залежить від креативності та умілого використання інструментарію перекладацьких трансформацій останнього.