ФОНЕТИЧНА ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ ПРИ ВИВЧЕННІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ЯК ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ

Анотація

Мета — визначення сутності та змісту поняття «фонетична інтерференція»; виявлення умов виникнення інтерференції, форм та особливостей її прояву під час вивчення німецької мови як другої іноземної після англійської та позначити методичні шляхи її подолання.

Методи. Основні наукові результати отримані за допомогою використання таких методів дослідження, як теоретичний та порівняльний аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення передового досвіду та спостереження.

Результати. Людина, яка вивчає іноземну мову ставить перед собою мету якнайкраще оволодіти однією або декількома мовами. Відповідно виникає небажане перенесення з однієї мови на іншу, через що процес оволодіння мовою часто страждає порушеннями. Але як і в будь-якому іншому випадку, трансфер має два види: позитивне та негативне перенесення (інтерференція).

Більшість лінгвістів здебільшого стурбовані негативним перенесенням, тому що втручання однієї мови в іншу легко відчутне і відоме. Негативне перенесення/інтерференція викликана відхиленням від норми. Це означає, що перенесення фонетики, граматики або словникового запасу з мови, яку вже освоїв індивід, призведе до помилок при засвоєнні нової іноземної мови.

Опанування однією мовою може також сприяти оволодінню іншою, що еквівалентно позитивному перенесенню. Однак часто буває важко сприймати позитивне перенесення. В результаті подібності мов учні, як правило, при вивченні нової мови запозичують фонетичні, морфологічні або граматичні правила з мови, яку вони вивчали раніше. Якщо запозичення або, відповідно, перенесення допомагає і приносить полегшення щодо нової мови, тоді можна говорити про позитивне перенесення.

Для того щоб добре спілкуватися та розуміти інших людей новою мовою, необхідно правильно вимовляти звуки мови, слова та висловлювання.

У триєдності «українська – англійська – німецька» рідна мова, освоєна в природному мовному середовищі, займає домінуюче місце, і рівень володіння нею, зрозуміло, значно вищий, ніж іноземними мовами. Кожною наступною за рідною мовою системою індивід володіє на нижчому рівні. Однак посереднє володіння другою та/або третьою мовою не заважає вважати індивіда багатомовним, оскільки він здатний перемикати коди, поперемінно користуватися різними мовними системами та здійснювати комунікацію на доступному йому рівні.

Кожна наступна мова випробовує на собі вплив попередньої, тому двомовність та багатомовність неминуче призводять до інтерференції.

На думку деяких вчених, фонетична інтерференція є однією з найскладніших і найактуальніших проблем сучасної лінгвістики. Вивчення акценту або фонетичних відхилень у системі вторинної мови білінгвів є особливо актуальним для визначення прийнятності чи неприйнятності певних фонетичних відхилень у нерідному мовленні.