ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ПОПОВНЕННЯ ЛЕКСИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ ЛІНИ КОСТЕНКО «ТРИСТА ПОЕЗІЙ. ВИБРАНІ ВІРШІ»)

Анотація

Мета — з’ясувати структурно-семантичні та функціонально-стилістичні особливості запозиченої лексики у поезіях Ліни Костенко.

Методи. Теоретичні — аналіз та синтез літератури з досліджуваної проблеми; практичні — добір фактичного матеріалу та на його основі формулювання висновків про структурно-семантичні та функціонально-стилістичні особливості запозиченої лексики у творчості Ліни Костенко.

Результати. Мова (а значить мовлення) — це і стилістика, орфоепія, й дотримання граматичних норм тощо, але передусім це лексика. А лексика мовця характеризується найперше її чистотою, синонімічним і фразеологічним багатством, нормативністю вимови і, зрештою, співвідношенням рідних (українських) чужомовних слів. Лексика сучасної української мови склалась у процесі її тривалого історичного розвитку і становить продукт багатьох епох. Формування та розвиток її тісно пов’язані з історією українського народу.

На основі дібраного фактичного матеріалу можемо зробити висновок про те, що Ліна Костенко найчастіше використовує слова, які запозичені з західноєвропейських мов 48 % зі 100 % (німецька, французька, англійська, італійська); здебільшого вона використовує їх не змінюючи значення, а застосовує як порівняння. Неслов’янські запозичення (з латинської, давньогрецької, тюркської) становлять 44 % досліджуваних слів, значення яких поетеса інколи змінює; використовує для порівняння. Запозичення зі слов’янських мов (старослов’янізми, полонізми, русизми), які використовує Л. Костенко, складають лише 8 %. Авторка вживає їх без зміни значень. Поетеса використовує запозичену лексику зі стилістичною настановою на створення інонаціонального мовного колориту в українській мовній основі. Ліна Костенко також широко використовує термінологічну лексику. Адже потенційні можливості відповідної лексичної категорії створюють художній образ, входячи до складу певної тропеїчної фігури, порівняння і збагачення художнього забарвлення, експресивне піднесення художнього середовища. Лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і перекручень, як це робить Л. Костенко, є одним із засобів збагачення словникового складу мови.