НАЗВИ ДЕТЕКТИВІВ А. КРІСТІ ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА

Анотація

Мета. Метою статті є розгляд проблеми перекладу назв романів А. Крісті.

Методи дослідження. Основні наукові результати отримано за допомогою комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: аналізу та синтезу наукової літератури з проблем перекладу; теоретичного узагальнення та конкретизації; зіставного методу та методів лінгвістичних досліджень (контрастивного та структурного).

Результати. Найяскравішою особливістю романів А. Крісті є неодноразове використання дитячих віршиків у назвах своїх художніх текстів. Дійсно, використання пісеньок та віршів у тексті роману та у назві вважається улюбленим прийомом авторки, який знайшов широкий відгук у читацької аудиторії. Переклад віршів, до яких належать лічилки, потребує особливої майстерності перекладача, який має знайти оптимальне для своєї лінгвокультури співвідношення між віршованою формою як такою та змістом вірша. При цьому, вербальна точність може бути згубною для поетичного перекладу, і в поезії для дітей будь-який переказ оригіналу в принципі неможливий.

Як зазначають вчені, назва, сама по собі будучи складовим компонентом художнього часу, у своєму декодуванні будується на послідовно покроковому розкритті позиційних зв'язків із текстом.

Міжмовна та міжкультурна передача назв становить таким чином значні труднощі у зв’язку з кількома обставинами, до числа яких за результатами аналізу фактичного матеріалу ми відносимо: високу комунікативну значущість назви; поліфункціональність назви; сюжетоутворювальну роль, визначену жанровою специфікою детектива; інтертекстуальний зв’язок із сюжетом (без розкриття інтриги), визначений авторською ідіостилістикою А. Крісті; інтертекстуальний зв’язок із прецедентними текстами британської лінгвокультури.

Таким чином, на прикладі проаналізованих фрагментів текстів оригіналів і перекладів романів, що розглядаються, які видаються нам одними з найпоказовіших серед безлічі інших таких прикладів, можна дійти висновку, що стовідсоткова еквівалентність перекладу в принципі та в низці випадків досяжна, але значною мірою переклади мають ті або інші, менші або більші відхилення від абсолютної еквівалентності.

На наш погляд, це можна пояснити, обґрунтувати і виправдати головною метою перекладу художнього тексту – зробити перекладений текст зрозумілим, приємним і захопливим для читача, зважаючи на його лінгвокультуру та мовну картину світу.