ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕРАКТІВНОСТІ КІНОМОВИ І ПОЕТИКИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В АСПЕКТІ ВІЗУАЛЬНОСТІ

Анотація

Мета. Дослідити найефективніший метод аналізу зв’язків кіномистецтва та художньої літератури, а також проаналізувати їхній взаємовплив та етапи розвитку.

Методи. Потреба розглянути становлення інтерактивних стосунків літератури і кіно зумовила звернення до методів історико-літературного підходу, а також аналізу та узагальнення наукової літератури з проблем кінопоетики.

Результати. В процесі дослідження зв’язків кіномистецтва та художньої літератури стало зрозуміло, що найефективнішим методом їхнього аналізу є саме інтермедіальний аналіз. Активізація інтермедіальних процесів у літературі почалася в останні десятиліття ХХ століття, та інтермедіальність стала однією з важливих тенденцій у сучасній прозі. Об’єктом інтермедіальної компаративістики є екфразис, який допомагає зрозуміти семіотику літературного твору. Це пов’язано в першу чергу з тим, що коли були винайдені такі нові форми візуальних мистецтв, як фотографія та кінематограф, зображення стало найпоширенішим засобом передачі інформації та проникло в усі інші мистецтва в тій чи іншій формі.

Досліджуючи етапи взаємовпливів літератури й кінематографу, з’ясувалось, що перші кінофільми були звичайними переказами літературних творів, однак кіномистецтво швидко розвинулося та виробило власні кіноприйоми та кінозасоби. Проте на перших етапах свого розвитку воно постійно зверталось до інших мистецтв, де асимілювало зображальні форми та прийоми з художньої культури. Загальний план був запозичений кінематографом з театрального мистецтва, крупний план — із живопису та фотографії, написи — з літератури тощо. Через ці можливості кіномистецтва запозичувати виражальні засоби інших мистецтв виросла його роль у художній культурі. До цього часу цю роль виконувала книга. А нове мистецтво змогло в надзвичайно прискореному темпі пройти всі етапи розвитку й досягти такого рівня, до якого інші мистецтва шли впродовж століть.