ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОЙКОНІМІВ ТА УРБАНОНІМІВ У ЕПІЧНОМУ НАРАТИВІ

Анотація

Мета статті — дослідити принципи та особливості функціонування в епічному наративі ойконімії та урбанонімії як частини лексико-семантичної системи мови.

Методи. У дослідженні було використовано ономастичний метод, екстралінгвістичний, лексико-семантичний аналіз, когнітивно-семантичний та структурно-парадигматичний метод, за допомогою якого досліджується ойконімічно-урбанонімічна парадигма й ключові функції міських найменувань в епічному та пісенно-баладному наративі.

Результати. У історичних  жанрах, що  виникли під  впливом давнього  епосу, баладно-пісенної народної творчості, а також літописно-хроникальної літератури, протягом століть складався характерний урбаністичний топонімікон. У даній статті увага приділяється ойконімії та урбанонімії, їх ролі у билинному та пісенно-баладному наративі, їх значенню у формуванні образу епічної події, який у епосі є важливішим, ніж хронологічна точність, бо в ньому епічний час підпорядкований художньо-історичній образній проблематиці. Цим наратив середньовічного епосу відрізняється від хронікального, літописного наративу, в якому подія має бути обов’язково датованою та задокументованою. У билинній епіці топонімія має ознаки старовинної культури, виконує функцію географічного маркеру, позначає координати середньовічного локусу, але й виступає в якості поетоніму (символу). Так само й у баладно-пісенному жанрі ім’я одночасно функціонує як образ і як дейксис, що вказує на історичний факт, який саме й виступає в якості хронологічного маркера, точки відліку дії. Локативні імена, часом маловідомі або зовсім невідомі, зберігають функцію топонімічних і ойконімічних концептів. Відомі топоніми виступають в якості художніх символів, підтверджують історичні факти, батальні сцени і т. ін., з’являються в історико-географічних, ландшафтно-географічних описах, вказують на політико-економічні, торговельні, культурні, особисті відношення, навіть виконують функцію документалізації події, прив’язаної до топосу епохального значення. У такому історико-літературному контексті закономірний дослідницький інтерес до ойконімів та урбанонімів, що окреслюють особливий історико-дискурсивний простір та формують лексико-семантичне поле, у якому міський топонім може виступати в якості ключової або додаткової номінації, денотата або конотата. Саме ці останні задають ліричну тональність і створюють особливу атмосферу, в якій історична подія стає подією літературною та поетичною.