РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОГО МИСЛЕННЯ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

Анотація

Мета статті — проаналізувати нові підходи в системі освіти, нове педагогічне мислення та нове ставлення вчителя до своєї діяльності, результатом якої є виховання «інноваційної людини».

Методи. Основні наукові результати були отримані за допомогою комплексу загальнонаукових методів дослідження, а саме: систематизації та узагальнення, теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу.

Результати. На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційний потенціал суспільства, якому потрібні люди, здатні систематично і конструктивно мислити, швидко знаходити необхідну інформацію, приймати адекватні рішення та створювати нові ідеї в різних сферах знань. Це, у свою чергу, формує соціальне замовлення на нові підходи в системі освіти, нове педагогічне мислення та нове ставлення вчителя до своєї діяльності, результатом якої є виховання «інноваційної людини». Ідеї випускників української школи щодо свого майбутнього пов’язані з особистою діяльністю, підприємництвом та індивідуальною творчістю, сприймаються та оцінюються через діапазон понять «успіх у кар’єрі», «результативність», «високий рівень доходу». Соціально та економічно невдалі предмети перестають бути еталоном виховного ідеалу, вектор моральної орієнтації розвивається у напрямку посилення поваги до людини, до компетентної особи. Навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах здійснює існуючий педагогічний склад, який здебільшого реалізує свою професійну діяльність на основі давно сформованих зразків сприйняття діяльності та поведінки. Вони свідомо чи несвідомо транслюють ідеологічні, соціально-культурні установки, які не мають значення для молоді, зосереджуючись на своїх уподобаннях та поведінкових стереотипах. Впровадження компетентнісного та особистісно орієнтованого навчання є необхідністю, відповіддю на існування проблемного поля освітніх модифікацій, незворотність якого зараз очевидна для всіх. Перехід від підходу, заснованого на знаннях, до компетентнісного, в якому теоретичні знання стають не головною метою навчального процесу, а засобом забезпечення успіху людини у вибраній нею сфері діяльності, задекларовано у всіх державних освітніх документах. Але в рутині та фактичному визначенні поведінки сучасних мотиваційних установок багато з них часто не хочуть слухати думки інших, відображають недоліки, помилки, не готові витрачати час на розробку більш ефективних форм роботи, заохочуювати учнів, щоб поліпшити якість навчання, не завжди готові до творчості та інновацій. Методів досить, щоб знайти нові ідеї. Який із методів вибрати, залежить від початкових умов завдання та складу учасників. Ми розглянули деякі з них і хотіли б, щоб ви перевірили їх ефективність під час практичної роботи.